Вселення

 

Розглядаючи проблему вселення в житлове приміщення, слід чітко розрізняти вселення в неприватизоване приміщення та вселення в житло, яке є власністю співмешканців на основі права приватної власності, оскільки ці 2-і процедури регулюються різними нормами законодавства.

В ЖК України (ч. 1-а ст. 64) написано, що сім’я наймача, яка проживає разом з ним, користується тими самими правами і має ті самі обов’язки, які визначені в договорі оренди жилого приміщення.
ЖК України (ст. 65) передбачає, що наймач може вселити в приміщення  дружину, дітей, батьків, а також інших осіб (для цього необхідна письмова згода всіх членів родини, які мешкають з ним, крім випадків вселення неповнолітніх до батьків). Вселені особи отримують права на користування житловим приміщенням, аналогічні правам інших членів сім’ї, якщо відсутня письмова домовленість про інше.

У випадку, коли житло приватизоване, члени сім’ї власника, які проживають разом з ним у приміщенні, користуються приміщенням нарівні з власником, якщо при їх вселенні не було укладено угоди, яка визначає інший порядок користування помешканням.

Якщо співмешканець володіє частиною будинку або квартири, він може без згоди інших співмешканців вселити в житлове приміщення своїх родичів.

Вселення особи може відбуватись і в примусовому порядку, базуючись на відповідному рішенні суду та постанові державного виконавця, згідно із вимогами ЗУ “Про виконавче провадження”.

Юристи адвокатського об'єднання “Твій адвокат” проаналізують Вашу ситуацію, нададуть вичерпну правову консультацію та допоможуть захистити Ваше конституційне право на житло.